Живопис у склі...

Вітраж…  Дивне слово, яке не має нічого спільного з вітром, а у перекладі з французької значить  (віконне скло).  Люди часто прагнули чогось більшого звичайній прозорості  та  утилітарному призначенню вікна, адже будинок  як  зовні так у середині прикрашався елементами архітектурного декору, скульптурами , мозаїкою, живописним панно та фресками. Тому вітраж як вид монументально – декоративного мистецтва  як правило вдало поєднує  та  підкреслює навколишнє оточення. Вітраж володіє особливим емоційним, можна сказати гіпнотичним впливом адже його сприйняття створює відчуття рівноваги та спокою  , а сонячні промені що проходять крізь нього міріадами кольорів доповнюють відчуття казковості.  Не дивно ,що на початку найбільшого розквіту досягли саме храмові вітражі, які тоді в умовах неписемності , відсутності телебачення , інтернету були чи не єдиним засобом для віруючих уявити собі ( життя небесне)  створити емоційне середовище всередині собору  , сприяючи навколишній релігійній  атмосфері. Високі стрілчаті вікна готичних храмів якнайбільш сприяли монументальності та величній помпезності вітражу. Який часто розвіював та заповнював багатою кольоровою гамою сіру кам`яну строгість і аскетичність убранства. Незважаючи на крихкість скла вітражі як витвори мистецтва високо цінувались та оберігались , можливо за їх здатність зберігати свій первісний вигляд протягом тривалого часу  .Скло для вітражу ,як фарби для живопису адже за допомогою нього майстри багатьох поколінь творять свої шедеври.  Початком історії скла прийнято вважати 3 тис. до н. е.  та більшою мірою пов`язане з Єгиптом  та Азію  , а з 1 ст. у Римі починають  з`являтись скляні вікна ( будинок без скла то біднота) казали тоді.      Перші  кольорові  шибки згадуються вже  з 7 ст.  характерно що того часу вони монтувались безпосередньо у кам’яні  або дерев`яні переплетення вікон. Одним з найдавніших витворів що зберігся у наш час можна вважати вітражний орнамент англійського монастиря Св. Павла 686р. н.е. Завдяки революційному винаходу свинцевої  жилки  у 10 ст. у митців з’являються  нові можливості, саме такий вітраж прийнято вважати класичним.  Однією з перших письмових згадок  є  манускрипт вестфальского монаха Теофіла  Просвітера (Рогіруса) (Записи про різні види мистецтв) і датується кінцем  11 ст. початком 12 ст.  Найбільшого тогочасного розквіту вітраж досягнув у 12-13 ст. у Франції, але й тоді це було доволі дороге задоволення. Вітражні полотна у храм  св.. Духа коштували дорожче ніж середній будинок на околиці Парижу.  Численні пам’ятки того часу ще збереглись у соборах Західної Європи. Однією з перлин є Шартський  Кафедральний собор перше вітражне полотно якого датоване 12 ст. а загальна площа вітражів сягає 2600 м . кВ. це понад   150 соборних вікон. В Україні а скоріш за Київської Русі  вітражне мистецтво було відоме вже з 13  ст. існують згадки про церкви   Галича та Холма у яких були різнокольорові скла , інші  джерела свідчать що узорне скло було відоме й раніше . До найдавніших вітражних творів що збереглись на території України  належить фрагмент полотна 13 ст. Французької школи з зображенням Апостола Павла. Завдяки розвитку гутного виробництва на Волині та Галичу у  17 ст. шкляні шибки широко входять у народне будівництво. Серед міст Західної України  лише Львову вдалось у більшій мірі зберегти  значну кількість вітражних засклень чисельних храмів та будівель. З архівів відомо що вже у 1388р. у Львові існувала майстерня « antiguus glaser de Wrothislavia». Перші вітражі Латинської катедри були встановлені у 1485р. але у зв’язку з майже повною втратою первинного засклення зазнали реконструкції в кінці 19 ст. До одних з найстаріших вітражів можна також віднести полотна Домініканського собору середини 19 ст. Хоча найстарішими вітражами міста  що збереглись є два невеликих вітражі німецької школи, виставлені у фондах картинної галереї.  Костьол Францисканок кінець 19 ст., костьол  Кларисок, Успенська церква, Руська Православна церква. Це лиш невеликий перелік   місць де можна бачити чудові витвори старовинного вітражного   мистецтва.  Але багато вітражних ансамблів було безповоротно втрачено такі як ; у костелах Св. Софії, кармеліток, реформаторів, Бернардинський  костел, церква Преображення Господнього ,  та інші.

   Наприкінці  19 початку 20 ст. , коли у Європі поширюється арт – нуво і панує модерн у мистецтві та архітектурі Львова розквітає таке неповторне явище як сецесія .  Її  особливістю було уміле поєднання   різних шкіл як то декоративну віденську так функціональну німецьку з національним , можна сказати місцевим  - Львівським колоритом . Побутові речі, архітектура та мистецтво, того періоду з’єднані у одне ціле утилітарне та художнє, гармонійно переплели мистецтво та побут.   читати далі....